Новини Стилі Генезис Світлини Сейшен Тріал Велоремонт Оповіданки Велопрорив Фрірайд Бі-Мі-Ікс Залишки

Ще зовсім недавно кожні вихідні нас можна було зустріти у лісі, доволі відомому нашому тісному загалу. Ліс розташований біля селища Прилуцьке, має форму квадрата і зветься "Панський ліс". Зазвичай ми мали з собою байки, пиво, шашлики, аптечку для реанімації роверів та райдерів і трохи з'їхавший дах :) Будували дьортову трасу, рили трампліни, намагалися вигадати норт-шорні варіанти... Але все то було й загуло. Наша генерація підросла, злінувалася, місцеві потроху розібрали на запчастини майже все те, що колись прикрашало ліс...
Але потроху традиція відроджується. З'явилися нові "першопроходці" Панського лісу, зовсім юні. Чи то вони екстремально ліниві, чи то просто безпорадні - використовують розмиті дощами залишки трамплинів, наражаючи себе на небезпеку, і зовсім не прагнуть зробити щось нове та цікаве...
Час від часу хтось досипає пісок на той чи інший трамплін, але то не є широкомасштабною акцією відродження славетного минулого Панського лісу...

Схема доїзду: Якщо хтось ще має бажання здихатись індустріального хаосу, достатньо зробити наступне - (маршрут цей не є чимось страшним і по суті доволі простий) - від ЦУМа їхати проспектом Волі до вулиці Шопена, звернути на неї і виїхати на проспект Перемоги, далі на міст через "Варшавку", потім проспектом Соборності доїхати до РАГСу, звернути на проспект Молоді, віднайти дитячу лікарню, котра є за "ХХІ століттям", проїхати через вулицю Загородню, ліворуч на Теремнівську, доїхати до шиномонтажки на розі біля психушки, далі праворуч через Липини до траси, ліворуч у напрямку Гущі і нарешті праворуч за лісосмугою вже видно той самий ліс.

Є три способи дістатися туди.

1. Перший: вздовж лісосмуги (ліворуч чи праворуч), занурюючись по ярах, потім ліворуч - і майже на місці. Гарний варіант після доща чи восені.

2. Другий: навпростець полем. Кожен рік дорога з'являється у новому місці, але заблукати на відкритій місцевості неймовірно важко.

3. Третій: доїхати до села й звернути праворуч. Однією з двух його вулиць легко дістатися на околицю, а звідти вже зовсім недалеко до місця дислокації крейзанутих байкерів.

Можна побачити, як вони злітають і гепаються з того боку лісу, де старий сміттєвий кар'єр. Кар'єр зорієнтований до Липин. Якщо байків немає - то це, скорше над усе, не вони, а місцеві аборигени чи здичавілі городяни.

Тут зображено, як приблизно виглядає наша мала крос-кантрійна траса. Вона має десь біля 250 метрів. Останні метрів сто - пряма "старт-фініш". Декілька крутих та не дуже підйомів (темнішого кольору) і спусків (зеленкуваті). Середній час проходження траси - 1 хвилина 20 секунд. Достатньо трьох кругів у середньому темпі, аби дізнатися, на що ти здатний :)

Доки місцеві не зрівняли все з землею, тут також був початок норт-шорной траси - біля 20 метрів дерев'яних конструкцій на висоті трьох метрів над землею. В кінці був доволі цікавий дроп... Тепер від цього витвору велоекстремального мистецтва залишились лише теплі спогади й розсохлий місток над трамплинами, котрий досить легко зачепити головою :)