Новини Стилі Генезис Світлини Сейшен Тріал Велоремонт Оповіданки Велопрорив Фрірайд Бі-Мі-Ікс Залишки

“Клямка впала”, – думають перехожі, дивлячись на пациків, які гасають вулицями міста на гірських роверах. І ніяких їм перешкод – сходами їздять, на бордюри вискакують, з трамплинів “сигають”... Один з них – явно поводир. Прислухаються до нього більше, та й зовнішність соліднішу має. Знайомтесь, хто ще не знає, – лікар Волинської обласної психіатричної лікарні Христіан Шимонович. Він не зважає на сердиті погляди – кожен відривається по-своєму. Тим більше, що велосипед, чи то пак БАЙК для нього – це не лише розвага. Це спосіб життя, стиль спілкування і засіб самовираження.

– Взагалі-то багато моїх колег-психіатрів є екстремалами по духу, – “виправдовується” Христіан. – Хто з парашута скаче, інший слаломом захоплюється. Мабуть, робота така – вимагає розрядки. Мусиш людську біду брати до серця, перейматися нею. А ще психіатр весь час зібраний, напоготові.

“Екстремальна нечисть” міста (як називає інколи своїх побратимів-байкерів Христіан) почала кукуватися навколо нього відразу, як той у 1996 році з дипломом психіатра повернувся до Луцька. Прихопивши заодно з собою перший для Луцька СПРАВЖНІЙ гірський ровер, куплений у Львові всього за 180 баксів.

Із того часу він поміняв... 101 велосипед. Кожен відрізнявся від попереднього вищим рівнем якості. “Я їх переростав”, – каже Шимонович. Теперішній байк Христіана набагато легший, має якісніші запчастини – закритий промисловий підшипник, гнуте кермо, регулятор жорсткості на вилці, алюмінієві шестерні овальної форми, нову трубу для сидіння із замком, легкі педалі...

Ровер для справжнього байкера – це щось більше, ніж атрибут касти вело фанатів. Це можливість заявити про себе в суспільстві, засвідчити свій соціальний статус. Хтось побілку на шиї носить, хтось “рижйо” на себе чіпляє. За байкерів говорять їхні ровери. Зірочка фірми SHIMANO (не робіть великі очі – з родиною ШИМОНОвичів нічого спільного) для байкера – це те саме, що покришки Michelin для автолюбителя чи костюм Версаче для естрадної зірки. У Христіана на байку половина деталей – замовлених, тих, яких на базарі не знайдеш.

– Пам’ятаю, коли колега привіз із Дрездена автомобіль за 50 марок, я вже катався на ровері за 280 долярів. Мене ще більше почали не розуміти...

Постійний бич луцьких байкерів – злодії, ласі на елітні двоколісні цяцьки. У Христіана раз “сперли” байк вартістю 1,5 тис. марок мало не з робочого місця – з-під дверей кабінету, де той приймав пацієнтів. Згадує, що тоді дехто ще й зловтішався: от так от – на “Україні” треба їздити...

Дивлячись на Христіана, поневолі починаєш думати, що той чолов’яга довго і спокійно на місці не всидить. Якщо не на ровері, то бігом, якщо сидить, то все-одно руки зайняті роботою, якщо говорить – невпинно жестикулює.

– Я НЕ МОЖУ ХОДИТИ!!! Хотів збігати на базар по деякі дрібнички – ноги не льоду роз’їжджаються! Та ну його в баню, думаю. Добре, що в мене шипована гума. За байк – і вперед! Взагалі, якщо я не наїжджаю в день мінімум 25 кілометрів – мені стає зле, мене тоді просто ковбасить! До речі, в школі я фізкультуру просто ненавидів!

Відрізняється Христіан і своєю зовнішністю. Інтелігент-українець з діда-прадіда з добірною українською мовою, приглушеним оксамитовим голосом, душею свідомого патріота, чорною бородою, торбою-рюкзаком за плечима та навороченим ровером чомусь будить у багатьох стражів порядку почуття невиконаного обов’язку та бажання як мінімум перевірити документи. Усі ж закони юриспруденції та права громадянина Христіан Євгенович знає вельми добре. Тож, панове міліціонери, будьте стриманіші – “дивіться в корінь”!

– Найбільша швидкість? Їхав раз 75 км/год. Доганяють менти: “Ти знаєш, СКІЛЬКИ ти їхав???” – “Я що – даун, то ж знаю – у мене ж спідометр!” Вони давай доколупуватись: “Чо без катафотів?..” – “Ви що – я ж так їжджу, що в мене то всьо все одно повідпадає!”

А так середня “крейсерська” швидкість – 12-15 км/год. Це коли містом пересуваєшся: щоб нікого не переїхати і не роздушити...
На роботі він – тихий, спокійний, акуратний та професійний. На байку – нестримний та екстремальний, може і з п’ятого поверху по сходах з’їхати. Якщо “прорве”.

Формування Шимоновича сьогоднішнього – активного, імпульсивного та всюдисущого – почалося зі Студентського братства Львівщини. Воно завжди було середовищем, що генерувало лідерів. Студент Львівського медінституту, потрапивши у той казан прогресивних ідей та незаанґажованих поглядів, відчув себе вельми комфортно. До сьогодні там у Христіана лишились файні товариші.

– Формула Братства є універсальною: ми не товариші по партії чи по бізнесу, ми просто БРАТЧИКИ. Тож я, приїхавши сюди, почав шукати щось подібне. Але нічого, крім КВН, не побачив.

“Львівській школі”, а заодно і доброму вихованню батьків завдячує Христіан тим, що тепер у нього є можливість бути не просто національно свідомим, а й громадсько активним. Молодий Шимонович був учасником студентської “Революції на граніті” у Києві 1990-го, донедавна активним членом Демократичної партії України, кандидатом у депутати міської ради.

Той перший, вікопомний байк за 180 долярів, тепер Христіан називає “трупом” – нічого особливого, навіть рама й та залізна. Але для теперішніх луцьких велоекстремалів він став легендарним.

Клуб з’явився півтора роки тому. Сталося це тоді, коли екстремальна луцька тусовка, тривалий час “напівлегально” побродивши містом і його околицями, врешті-решт вирішила офіційно заявити про своє існування. Так виник спортивний клуб “Спартак-Екстрим”. На чолі – Христіан. Почесний член – міський голова. У складі – не лише байкери, а й парапланеристи, і гірсько-річкові туристи... Усі, кому цікаво випробовувати долю, необхідно стимулювати виробництво адреналіну у крові та просто прикольно бути тусовкою навколо спільної ідеї. Генератора ідей та заводилу Шимоновича тут називають “гуру”.

Нещодавно клуб відкрив зимовий сезон. У “Панському лісі”, що біля Прилуцького, зараз щонеділі (як, зрештою, і влітку) учасники клубу гасають на роверах по збудованій ними тренувальній трасі. Каскад з 6 трамплинів і траса для крос-кантрі приймає не лише профі. Люди з тусовки Христіана кажуть, що до них може приєднатися кожен, хто має бажання вирватись з індустрійного хаосу та має при собі байк, пиво, шашлики, аптечку для реанімації байка та дах, що трошки з’їхав.

Виявляється, їзда на роверах теж буває різною. Тріал – це коли рейдер на байку скаче по ящиках, бордюрах, їздить вгору-вниз сходами, перелітає через клумби і лавочки. Данхіл – швидкісний спуск з гори, апхіл – під’йом. Крос-кантрі – гонки по пересіченій місцевості, фрірайд – суміш усіх попередніх видів: катайся де хочеш і як хочеш! І для кожної з цих дисциплін є специфічні ровери. А ще часто до байкерів приєднуються і мотокросмени. А що? Справжній ровер для екстремальної їзди найчастіше відрізняється від мотоцикла хіба що відсутністб двигуна.

“Спартак-екстримівців” Христіан вважає елітою міста. По-перше, байк ТАКОГО рівня коштує зазвичай чималих грошей, будь хто його не купить. Тож учасники клубу – або люди з фінансовими можливостями вище середніх, або ж діти таких батьків. По-друге, у клубі ніхто не курить. Справа тут не так у загальновідомому принципі “Кто не курит и не пьёт…”, як у “тупому” небажанні цього робити. Та й не покуриш надто, перелітаючи на ровері через перешкоди! Те саме з алкоголем: Христіан всіх “саджає” на пиво. Каже, що ним і напитися неможливо, як горілкою, і калорій там – як гною.

Христіан – колекціонер. Вгадайте – що він колекціонує? Велосипеди! Ця “клямка” у нього впала досить недавно, тож колекція наразі небагата – 6 екземплярів.

Почалося зі звичайного заняття: Христіан рився у купі металобрухту, сподіваючись натрапити на корисні для байка залізяки. І раптом помітив велосипедну раму, датовану 1946 роком, з колесами 26 дюймів. Але ж Совєцький Союз таких коліс не випускав! Характерні припайки на швах рами, та й сама її конструкція видавала німецький стандарт. У чому ж справа – на рамі зображення львівської ратуші та букв “УРСР”?.. Христіан – в архіви. Там і дізнався, що львівський завод “Автопогружчик” після війни якийсь час мав трофейну лінію виробництва велосипедів за німецькою технологією. Отож є рама – буде й велосипед! Перший у колекції.

Інший цікавий експонат – велосипед-тандем (ровер для їзди удвох – з двома парами педалей). Його Христіан купив у церковній місії. Свого часу у Луцьку таку екзотику мав лише перший секретар обкому Палажченко.

Найбільшою цінністю Христіан вважає унікальний ровер зразка 1885 року – так званий “павук” із переднім колесом 1,8 м в діаметрі. Є до нього рама і кермо, є точне зображення, креслення, є можливість виготовити точні копії усіх деталей. Крім однієї, найголовнішої – переднього колеса. “Знайду його – буду найщасливішим у світі” – мріє Христіан.