Новини Стилі Генезис Світлини Сейшен Тріал Велоремонт Оповіданки Велопрорив Фрірайд Бі-Мі-Ікс Залишки

Цікава була і станція, і ведучі, і продукт, що лунав в ефірі. Якраз були "Вечори на хуторі поблизу Аньки Дик" і та сама Анька розповідала, що невдовзі у Дубно має відбутися рок-фестиваль "Тарас Бульба", на якому вона планує засвітитися. Потім ми спілкувалися з нею на форумі, домовились зустрітися десь на площі біля сцени. Обмінялися телефонами про всяк випадок.

Почав я з'ясовувати, чи є бажаючі приеднатися до авантюрного ривка на Дубно. Знайшлися такі. Ще двоє. Mr Serg і Dgura. Але невдовзі перший відмовився, аргументуючи свій вчинок тим, що він не знає, хто такий Dgura. Наче мала дитина :) Гадаю, справа була трохи в іншому: остання наша "прогулянка" до Рівного була досить виснажлива, тож він вирішив, що ну мене нафіг з моїми крейзанутими ідеями :)

Десь трохи пізніше сьомої ранку ми вдвох стартували від "Лучеська" і вже за дві години фотографувалися поруч із кам'яними буквами.

У містечку є іражавий літак, старовинна фортеця з підземеллям і кілька багатоповерхівок. Планування дивне. Вокзали знаходяться на околицях. Залізничний - з одного боку, автостанція - з іншого, а центральна площа взагалі з третього.

Знайшлися з Анькою за допомогою мобільного зв'язку і нарешті познайомились в реалі: – Привіт! :) – Привіт! :) – Діма? – Точно :) Анька Дик? – Дик Анька! :) – А насправді? – А насправді я - Микита Стрілець :)

Влаштували невеличку екскурсію містом. Зайшли до фортеці, найняли екскурсовода і поринули у минуле. Досить цікаво провели час. Коли розпочався дощ, Анька запросила нас до дуже гарненької кафешки, де ми просиділи мало не півдня. Потім розбіглися на обід. Анька - кудись у акредитовану їдальню, а ми - до "Нашого Краю".

Через деякий час знов зустрілись. Вже розпочинався концерт, та нам треба було повертатися додому. Трохи поспілкувалися з рівненськими рокабільщиками, хлопаками з гурту "От Вінта". Вони все ніяк не могли повірити, що ми пригналися з самого Луцька аби побачити Дик Аньку, а потім почали стібатися: "Анюта! Ти чого зваблюєш своїх слухачів? І не соромно тобі?" :)

Зробили кілька фоток на прощання і розбіглися в різні боки.

Чи то з несамовитих радощів, чи то з вуглеводного голоду дорогою назад мені ніяк не хотілося крутити педалі. Але якось доїхали. 140 кілометрів і маса вражень. Наступного дня мені розказали, що звіт про наш дикуватий вчинок було оприлюднено Дик Анькою у прямому включенні з фестивалю...