– Як тебе презентувати на сайті?
– Skinik.
– Хто такі тріалісти і чому ти вважаєш, що ти тріаліст?
– Тріалісти – це люди, які займаються альтернативним видом спорту, таким як тріал. Суть його полягає в подоланні на велосипеді перешкод: штучних або природних, тобто парапет, сходи, бровки, піддони, бочки, камені, обриви, виступи, дерева повалені і т.п. Я вважаю, що я тріаліст, тому що я займаюся цим видом спорту, можна сказати, щоб я був одним з піонерів цього виду спорту в нас у місті.
|
|
– Хто ніколи не стане тріалістом?
– На мою думку, ніколи не стане тріалістом той, хто має певний страх і той, хто не сприймає альтернативу: альтернативну музику, альтернативні види спорту, все альтернативне, не форматне.
– Чим відрізняються тріалісти від нетріалістів?
– Тріалісти – це неформали, вони одягаються в більшості нестандартно, слухають альтернативну музику і ця музика спонукає їх до заняття альтернативним видом спорту. Музика спонукає до велосипеда, а велосипед спонукає до музики, це взаємопов'язано.
– Кайф, або момент істини тріаліста?
– Тріалісти отримують кайф від своїх досягнень. Чим вище ти застрибнув, чим довше ти проїхав на задньому колесі, чи коли стрибаєш на задньому колесі, чи проходиш якусь трасу, тим більший кайф.
– Антикайф для тріаліста, що їм не подобається робити?
– Мені не подобається копіювати звички інших тріалістів, їх стиль одягу, манеру поведінки і т. ін. В мене є свій стиль одягу, я його дотримуюсь.
|
– Найбільше твоє враження як тріаліста?
– Коли я проїхав на задньому колесі відстань, яка дорівнює довжині 51 «вєліка». Це для мене найбільше досягнення, десь біля 60 метрів . Робиться це так: розганяєшся, стаєш на заднє і їдеш, педалі при цьому не крутиш. Велосипед ми називаємо байком. В нас в основному велосипеди саморобні. Є заводські, тільки вони дорого коштують, тому ми самі варимо рами, деякі деталі самі виготовляємо. Є професійні велосипеди, які коштують до 5000 баксів, той, що в мене, коштує десь 300 баксів.
|
– Розкажи взагалі, які є види спорту, пов'язані з велосипедами, а то ми далекі від цього?
– Є BMX (bicycle moto extreme) , він поділяється на street , vert, dirt-jimping i flatland . Street – це альтернативна їзда по вулицях міста: через сходи, на бровки вискакувати, через ями. Vert – це їзда в рампі. Flatland – це виконання різних трюків на місці: стояти на місці, на задньому, на передньому стрибати, інші викрутаси. Dirt - jimping – це є власне стрибки з трампліна з виконанням трюків різних. Це BMX , а є ще такі види як кросс-кантрі, даунхілл і власне, ТРІАЛ. Кросс-кантрі – це їзда по пересічній місцевості: ліс, розбита дорога і т.д. Даунхілл – це швидкісний спуск з гори: в Карпатах, наприклад, в Криму.
– Найбільша твоя невдача як тріаліста?
– Моя найбільша невдача – це аварія, ДТП. Їхав вночі додому і мене збила машина, мав струс мозгу. Також ще десь тому я отримав травми, такі як перелом ключиці і перелом ноги.
– Скільки вас є в Луцьку?
– Нас є десь біля 50 людей, хоча реально, які щось вміють, є десь біля десяти. Тому що решта – це є діти багатих батьків, яким вони можуть купити велосипед, хоча вони його купують тільки для понтів, а не для того, щоб щось там навчитись. Офіційних в нас ніяких об'єднань нема, є лише неформальні міні-тусовки.
– Де вас можна знайти?
– Нас знайти можна ввечері або в центрі, або на Київському майдані, або на 33-му біля «Троянди», біля «Глобуса». Зараз зимою ми збираємося в центрі, біля «Вопака», там є кафе, ми там постійно тусуємось. Влітку в нас точка збору біля Лесі Українки.
– Як ти став тріалістом?
– Був такий проект як «Проспект розваг». В якому році в нас виступив чемпіон України Шаман. Він дав показовий виступ і я цим зацікавився, фактично я був десь третьою чи п'ятою людиною, яка цим почала займатися в нас в місті. Я почав шукати інформацію: в неті, в друзів, знайомих. Через декілька місяців зробив велосипед, хоча на сьогоднішній день я розцінюю, що він був досить поганим. Поступово я покращував велосипед і відповідно, свою майстерність.
– Коли ти відчув, що ти вже тріаліст?
– Через місяця чотири, як я зібрав свій велосипед.
– А є у вас якісь збори, чемпіонати?
– Є чемпіонат України, але мені ще до нього дуже далеко. Для цього треба мати професійний велосипед, підготовку плюс мати якогось спонсора. Бо якщо самому, то треба мати або багатих батьків, або роботу, на якій багато отримувати.
– Що треба зробити людині, щоб стати тріалістом?
– Треба стати, грубо кажучи, панком. Людині має бути багато що байдуже. Я, наприклад, їздив без «сідушки» раніше, на мене показували пальцями, крутили біля виска, ніби я божевільний. Також часто буває боляче, треба вміти сприймати цей біль. Буває, забруднишся дуже, тобі стане соромно їхати – на це потрібно не зважати. Також потрібно мати велосипед професійний. Перед тим, як займатися, потрібно ознайомитися з дуже багатьма правилами: як це починати, освоювати. Підготовка, адаптація до велосипеда займає декілька місяців. Спочатку будуть мозолі страшенні, купа шрамів, розбитих рук, будуть депресії.
|
|
– Твоя мрія як тріаліста?
– Найбільша мрія – це стати чемпіоном України.
– Яку б конкретну людину ти міг назвати справжнім тріалістом?
– В нас у Львові є один чувак, якого звати Діма – він займає 3-є місце по Україні. Є один з Рівного, його Ян звати, він займає 2-е місце. Є ще один з Києва – Бендер, займає перше. В основному я на них і орієнтуюсь.
– В кого на твій погляд нам варто було б взяти інтерв'ю як в тріаліста?
– Є один міг друг, такий як Noven . З ним можна скентуватись, він в цьому питанні компетентний.
– Твої побажання для тріалістів.
– Основне побажання, щоб цей вид спорту мав державну підтримку. Зараз він є підпільним. В інших країнах, навіть в Росії, він має таку підтримку, є стадіони, спортивні клуби, які цим займаються. А просто для своїх бажаю успіху, хай вчаться і досягають майстерності Києва хоча б.
– Можливо ти ще б щось хотів сказати, що ми не спитали?
– Я хотів би сказати, що в нас немає жодного офіційного спортивного клубу, який би підтримував цей вид спорту. От в нас є секція в спортивній школі «Динамо», вона займається традиційними видами спорту, а нетрадиційні, альтернативні вони не підтримують. Я пропонував: «Давайте, ми з вами будемо якось об'єднані, принаймні в вашому приміщенні тусуватись, не треба нам велосипедів давати, форму». А вони кажуть: «Ні, ні фіга не буде». Ще хочу сказати, що ми зробили проект стадіону екстремального, для всіх видів спорту: не тільки велосипед, а й скейт, ролики і тому подібне. Проект, на який треба було 30 тис. грн. Ми зверталися до міської влади, яка нам обіцяла дати гроші або побудувати стадіон. Вже пройшло три роки, але нічого досі не збудовано. Ми назбирали десь пів суми з спонсорами, меценатами, але до цього часу ніхто так нічого і не зробив. Мав будуватися стадіон біля другого ВПУ, там був смітник, біля цегельного заводу.
– Що для тебе неформат в твоєму розумінні?
– Це бути не таким як всі. Не таким консервативним, генерувати нові ідеї.
– Що б ти ще хотів побачити на сайті?
– Чат для альтернативних людей.
– Яку б наступну тусовку ти хотів побачити на сайті?
– Якщо ти знаєш Noven ' a , то ти знаєш, чим він займається, який він сайт має, то ти розумієш, про що я кажу. (Прим. ред. Мова йде про флеш-моб, якщо хтось знає, що це таке. Якщо не знаєте, в переліку сайтів Луцька є сайт цих людей, які не хочуть себе афішувати)
lutsk.dzyga.biz
Інші оповіданки
